Члени Карпатської Січі в строю. Другий зліва Олександр Блестів («Гайдамака»). Лютий-перша половина березня 1939 р. Хуст

Повідомлення в газеті “Наступ” про проведення II краєвого з’їзду ОНОКС в Хусті

СІЧОВІ ВІСТІ, УРЯДОВА СТОРІНКА ОРГАНІЗАЦІЇ НАРОДНОЇ ОБОРОНИ “КАРПАТСЬКА СІЧ”

II. КРАЄВИЙ СІЧОВИЙ З’ЇЗД В ХУСТІ
10.000 Січовиків на Святі Української Зброї.

Це надзвичайно імпозантна імпреза: II. Краєвий З’їзд Січовиків та Січовичок з цілої Карпатської України в Столиці в дні 19 лютого 1939 р. був потвердженням великої побіди української національної ідеї в Карпатах з 12 лютого 1939 р. До цьої побіди спричинилися в більшій мірі Січовики і Січовички. Вони прийшли 19 лютого 1939 р. до Столиці показати свою збройну силу, яку віддадуть без застереження на услуги Батьківщини. їх прийшло десять тисяч карних, зорганізованих, готових на накази Штабу.

Хоч неможлива погода пересаджала. Вони прийшли до Столиці зі своїми прапорами по 30 кілом[етрів] пішки.

В третій годині рано Головна Команда й Штаб ОНО “Карпатської Січі” станули з прапорами в греко-кат[олицькій] церкві. Заповіджена Полева Служба Божа не могла відбутися на площі Прем[єра] Августина Волошина через непривітливу погоду.

Тому тільки мала частина Січовиків і Січовичок змогла зміститися в Церкві. По Службі Божій карні ряди пройшли головними вулицями Столиці. Здержувалися перед будинком Уряду, перед будинком Головної Ком[анди] “Карпатська Січ” та під “Січовою Гостинницею”, де відбулась офі-ційна частина З’їзду.

На головній вулиці Хусту пишалася вітальна брама вся в зелені. На ній Національний Тризуб й синьо-жовті прапори. Над цілим містом мляли з дахів Українські державні синьо-жовті прапори.
На балконі “Січової Гостинниці” являється Головна Ком[анди] і Штаб ОНО. “Карпатська Січ”.

МИ ХОЧЕМО ВЕЛИКОЇ ПОБІДИ

Між ними Достойний Гість, що звеличав Свято Української Збройної сили своєю особою Пан Генерал В. Курманович зі своїм ад’ютантом. Головний Командант Дмитро Климпуш отпирає цей імпозантний здвиг. Паде остре: Струнко! Прапор йде! Представник УНО, а Німеччини – пор[учик] Доскоч, вносить на балкон прапор, який передає Українське Національне Об’єднання для ОНО. “Карпатська Січ”.

Пор[учик] Доскоч передає цей прапор до рук Головного Команданта Організації Народньої Оборони “Карпатська Січ”.

Здвиг витає п. мін[істр] Ревай. Від їх Ексл[енції] Єп[архії] Наряді і від греко-кат[олицького] духовенства промовляє о. Зореслав.

Від січовиків п. Потушняк. Для оцінки політичної національної свідомости українського села в Карпатській] Україні подаємо дещо з привіту селянина Січовика: “Волею своєю Карпатська Україна стала вільна. Не помогли інтриги Мадярщини, Польщі, не помогли підступи Праги. Щоби боротися і побіждати погубні течії старого покоління і пустити молоде, нове покоління на цей шлях, який воно вибрало: шлях геройства і посвяти. Старий світ мусить бути знищений … Нас не заверне ніхто!” Від жіночих відділів “Карпатської] Січі” говорить Гол[овна] Референтка п. Тисовська: Наша Ідея побідила. Доказом цього це ряди Січовиків – січовичок в цілій Карпатській] Україні. Над нами синьожовті прапори, під якими підемо шляхом Львів-Київ.

РЕВОЛЮЦІЯ НЕ СКІНЧИЛАСЬ

По цім промовляв секр[етар] п. Прем[єра] Іван Рогач: Вислід наших змагань – це Вільна Соборна Незалежна Укр[аїнська] Держава. Він буде такий незалежний від того чи подобається це кому, чи ні… Факт, що сьогодні виступаємо в своїй державі, накладає на нас великий обов’язок. Ми зав’язок Великої Української Держави, який буде зав’язок така буде доля цілої Української Нації. Січовики, на Вас дивляться большевицько-московськими варварами катовані брати, на Вас дивляться гнані найманцями Українці-Революціоне-ри, ми прирікаємо перед Всемогутнім Богом, перед Українською Нацією, що всі сили віддамо на розбудову Української Держави. Між політичними працівниками мусить бути здорова націоналістична споєність.

Ми є вповні відповідальні за свої вчинки. Ми будемо нести прапор нашої політичної боротьби. Опершись на свою оборонну силу Січ. Будьмо свідомі, що революція, що зачалася шостого жовтня минулого року не скінчилась.

ПРОМОВА, НА ЯКУ ЧЕКАЛИ ТИСЯЧІ

На балконі з’являється пор[учик] Штабу Петро Чорний й оголошує п. Генералові Курмановичеві:

“Пане Генерале, голошу слухняно, що Українські збройні сили чекають на Ваше слово”.

Пан Генерал говорить:

Мені припала велика честь повитати Вас. Між нечисленними Генералами лишився Я. Це, що бачу сьогодні в Карпатській Україні, підносить мій запал в дальшій боротьбі.

Цьому клаптеві Української Землі припало велике завдання: вести весь нарід до остаточної перемоги. Це що сьогодні бачу тут, дає мені певність, що Український Нарід на все не завагається. Не піддавайтеся чужим підшептам. Не дайте стоптати українського прапору. На Вас дивиться ціла Україна, на Вас дивиться цілий світ. Ми Українські Націоналісти переконанні, що Карпатська Україна не заведе.

З’ЇЗД ПРОВІДНИКІВ О.Н.О. К. СІЧ

По обіді відбулась друга частина З’їзду, сходини всіх окружних і районових провідників Карпатської Січі в Салі СІЧОВОЇ ГОСТИННИЦІ.

Цю частину З’їзду вшанували своєю приявністю Пан Прем’єр, Ген[ерал] Курманович, мін[істр] Ю. Ревай та Німецький Конзуль в Хусті. Відчитано ряд програмових рефератів. Др. Росоха: Ідеологічні підстави “Карпатської] Січі”. Поручик Чорний: “Військові завдання “Карпатської] Січ”, П. Маслюк: Народня господарка Карпатської] України. Інстр. п. Химинцева: Організація жіночих відділів О.Н.О. “Карпатської] Січі”, пор. Кедюлич: О.Н.О. К.С. та її політичні завдання, Січовик Потушняк відчитує Комунікат О.Н.О. “Карпатської] Січ”, пор. Тацинець: відчитує резолюції З’їзду. Всі резолюції і реферати подамо в найближчому числі “Наступу”.

Джерело: Наступ (Хуст). – 1939. – 23 лютого.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *