Генерал-чотар В.Курманович на балконі 19 лютого 1939

Інтерв’ю з гостем II краєвого з’їзду ОНОКС В. Курмановичем

Інтерв’ю з гостем II краєвого з’їзду ОНОКС, членом закордонного проводу ОУН генерал-чотарем УГА В. Курмановичем

Пан Генерал В. Курманович
Б. Начальник Ген. Штабу Зах.-Укр. Армії
відвідав Столицю Карпатської України
(Інтерв’ю з Достойним Гостем)

– Пане Генерале, як провели Ви своє життя цих двадцять літ на еміграції?

– Я жив з надією, що часи мусять змінитися, що правда переможе – і це сповнилось.

Та наша думка, що правда переможе, що великому 45 міліоновому народові не можливо відняти того, що прислуговує всім народам. Та надія і ця думка держала мене при житті. Ніколи я не відмовлявся, доки сил стане, – від тої співпраці, коли йде про національні справи.

Як тільки прийшла змога працювати для Нації, на Незалежність і Соборність України – я присвятив цій праці всі мої сили. Я гордий з цего, що можу співпрацювати. Я живу вірою: що клич – “Нація понад усе”, – здобуває собі все більшу силу й він переможе.

– Пане Генерале, як приняла українська еміграція вістку про повстання Карпатської України?

– Мов той вулкан зірвався весь український народ на вістку, що Карпатська Україна стала господарем своєї землі.

Тим більше запалила ця вістка українську еміграцію, що поневіряючись по чужих краях, між чужими людьми все життя тільки надією, що все таки прийде час, коли вона зможе працювати для свого Народу, для своєї Держави, для своєї Батьківщини!

Як боєва молодь, так і старші загорілися цею надією.
В еміграції ця вістка дала віру, що вона зможе вернути в свій вільний край.

В Америці і у всіх європейських краях йде акція, яка змагає до того, щоби морально і фізично допомогти Карпатській Україні. І може ця допомога часом не відповідає розмірам, але вона є щира і сердечна.

Карпатська Україна у журналі «Пробоєм»

– Пане Генерале, яка Ваша думка про вибори до першого сой-му в Карпатській Україні?

– Признаюся, що нарід, який тисячу літ був в неволі займанців, які збиралися всіми силами знищити його існування, – викликував деяку здержливість щодо успіху виборів, – але перемога була ве¬личава, над усі сподівання, бо ніхто не міг сподіватися, що український націоналізм так глибоко вщеплений в цьому відламі українського народу.

Не тільки український нарід, який цілий світ був заскочений вислідом виборів. Ніхто не сподівався, що по такій довгій неволі український нарід в Карпатах виявить таке міцне своє українське “Я”!

Український нарід доказає, що він здібний бути господарем на своїй землі і керманичем своєї Держави”.

– А вчерашній (19.02.1939). Січовий Здвиг, Пане Генерале?

– Не тільки виборами доказав нарід про свою зрілість, але й ним Січовим Здвигом. Українці доказали, що вміють боронити те, що найбільше, що найдорожче.

Були там люди ріжного віку, але всі вони проявили себе однако¬вими. Хотілося-би мати ту надію, щоби такий напрям проявило ціле життя Карп. України

Джерело: Наступ (Хуст). – 1939. – 23 лютого.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *