Дійсно, ми непереможні, бо ми маємо за собою всю молодь Закарпаття: від селянської аж до високошкільної; молодь ідейну, молодь працьовиту, молодь, що не заломлюється й під найсильнішими ударами ворогів українського народу; ворогів чуженаціональних, своїх ренегатів і бувших австро- й угрорусинів і хитрих малоросів; молодь, що цілковито стала на службу ідеї, яку віками виконував український народ.

Тому ця ідея – ідея українського націоналізму – вічна, непереможна й непоборна, як і сам Український Нарід, – а заразом є смертельною зброєю проти ворогів і їхніх прислужників, що хочуть український нарід туманити чужими розкладовими ідеями.

Українська молодь, що стала на службу лише своєму українському народові та його ідеї, всією рішучістю ставиться проти чужих ідей: безбожного соціялізму, московського комунізму й усяких інших інтернаціоналізмів і їхніх пропаґаторів-запроданців; вона доказує це чином: своїми виступами, поводженням, творчістю; доказує журналами, що їх видає, редагує, пише й малює, почавши від ужгородської “На Стійці”, через мукачівську “Тису”, берегівські “Карпати”,  хустський “СКОБ”, аж по бедевлянську “Ватру” й нересницькі “Мочари”.

З тих юнацьких часописів дише ідея українського націоналізму – ідея великої Любови до Української Нації. Бо українська молодь хоче, щоб кожний з нас під бурі, громи й блискавиці боровся за здійснення ідеалів Української Нації (“На Стійці”), а не ідеалів, які пропагує п. Довгаль у чсл. “Впереді” та інші прислужники чужих ідей; вона хоче “піднести на вершок слави український нарід, спричинитися до його заділення між інші щасливі народи Европи… й щоб над Карпатами ген-ген високо замаяв український прапор” (“Карпати”).

І молодь осягає свою ціль, бо вона є “на правильній дорозі, не зважаючи на перешкоди, бореться аж до перемоги, вірить у власні сили українського народу” (“СКОБ”). Не зложить рук, щоб спокійно дивитися на руйнуючу працю людей, хоч би вони себе називали й українцями.

“Ми не будемо чекати, щоб наші вороги самі відступили, але будемо працювати, як тілом, так і душею, щоб вони чим скоріше щезли з лиця української землі” (“Ватра”). Будемо “працювати для добра свого народу, щоб дійти до щастя, слави і свободи” (“Мочари”).

Отут і сила української молоді – сила в ідеї українського націоналізму. Тому ми непереможні. Тому Закарпаття – відвічна земля українського народу – буде навіки українським!

Джерело: Степан Росоха. Пробоєм. – Прага, 1938. – № 5, травень.

З книги: Стилос проти стилетів: Карпатська Україна у журналі «Пробоєм» (1934-1943) /Упорядкування, передмова та примітки Леся Белея; Дизайн серії Надії Пономаренко. – Серія Ucrainica: ad fontеs. Книга 5. – Ужгород: Ґражда, 2009. – 232 с.: іл.