Закарпатці на листівках чехословацької доби

Карпатська Україна: 19-го листопада 1938

Бродій є в тюрмі “На Панкраці” в Празі, як політичний в’язень, але він правдоподібно з цим числився, бо свою жінку (мадярка, дочка поміщика з Берегівщини, жодної слов’янської мови не вміє) заздалегідь відіслав до Мадярщини.

Сьогодні з Ужгорода прибули втікачі. Говорять, що Фенцика часто бачили в ужгородській кав’ярні “Астрія” в товаристві польського консула Халупчинського (стара симпатія!).

Говориться серйозно, що Англія дає Чехословаччині тридцять мільйонів фунтів стерлінгів (сім мільярдів корон) на інвестиції (одна третина вже була виасигнована), з чого має припасти на Карпатську Україну 9 %. Ці гроші уряд думає вжити на індустріалізацію краю, побудування пошарпаної залізничної лінії та побудування нової столиці.

Хоч ми вже стали, так би мовити, самостійною державою, але не маємо війська, ані жандармерія не наша (а чужими руками багато собі не придбаєш!). На територіальну армію ніби маємо право, але від чехів ми ту свою армію так скоро не дістанемо.

Вони із своєю армією носяться, як із яйцем, і ділити її не хочуть. Але вже і до того часу нам треба подбати про народну оборону, бо дотепер влада не мала на що опертися.

Як я вже згадав вище, організацію Народної Оборони ми розпочали ще в Ужгороді, виготовили статути, і все йшло, як слід. Але уряд розпустив усі політичні партії, а наші мудрі юристи кажуть, що й ця організація припадає під поняття політичних організацій. Таким чином, прийшлося думати про щось інше, “неполітичне”. Прийшли ми на те, що існує “неполітична”, але тіловиховна організація “Січ”, яка існує далі. “Січ” у Карпатській Україні досить діяльне товариство, існує вже від двадцяти років, має свої філії, з яких найкраще. стоїть філія в Перечині, а особливо в Ясіню, кошовим котрої є Дмитро Клемпуш. [* Сучасне написання прізвища цієї родини – Климпуш (прим. ред.)]

Таким чином, зі зміною статуту, “Січ” перетворено в цілодержавну організацію, і її повний титул звучить: Організація Народної Оборони “Карпатська Січ” (коротко ОНОКС). Головним комендантом вибрано кошового ясінської “Січі” Дмитра Клемпуша, якого затвердив і уряд Карпатської України.

Головний комендант був підстаршиною австро-угорської армії ще за світової війни, брав живу участь і визначився в гуцульському повстанню проти мадярів у 1918–1919 роках. Він є відомим патріотом, одним із провідників Гуцульщини. Особисто з цим призначенням він потерпів, залишаючи фабрику (тартак) братів Клемпушів, якою властиво керував він.

Його заступником іменовано Івана Романа, також вояка (підстаршину) чехословацької армії, в приватному житті банкового урядовця. Він є відомим українським культурним діячем, одним із чолових людей в Карпатській Україні.
Генеральним писарем вибрано Івана Рогача, оцього одчайдушного борця, популярного речника, першорядного агітатора.

Культурним референтом вибрано д-ра Росоху, відомого провідника нашої молоді, одного з найкращих борців за наші права.

Були закиди проти цих двох останніх, мовляв, вони не були вояками і як можуть бути членами найвищої команди, хоч і напіввійськової організації. Але переміг той аргумент, і цілком слушно, що це функція більше політична (а не тільки декоративна); маємо багато прецедентів різних політичних комісарів при полках, навіть під час боїв.

Оце і був би склад найголовнішої команди “Карпатської Січі” з боку політичного. З боку військового штаб складався з фахових військових старшин, що кінчили старі австро-угорські, німецькі, російські, чехословацькі та польські офіцерські школи, і були старшинами в ранзі від чотара до полковника включно. Мозком був полковник Гузар, а виконавцем поручник Чорний.

Фотографія групи січовиків
Фотографія групи січовиків

Сьогодні Українська Центральна Народна Рада в Хусті видала “Маніфест” до українського народу Карпатської України, в якому, м. ін., дає головні нариси господарської програми нашого уряду:

1. Зревідування і остаточне переведення земельної реформи;
2. Індустріалізація краю;
3. Піднесення і розвиток хліборобства;
4. Кооператизація;
5. Піднесення скотарства, молочарства;
6. Побудування фабрик при допомозі закликаного (і власного) капіталу;
7. Побудування залізниць і доріг;
8. Дбання про народне здоров’я (лікарні, соціальне забезпечення і т. п.);
9. Розбудування рідного шкільництва.

З цієї програми уряд переводить вже тепер те, що є в його спромозі. Дороги вже почали будуватись, бодай там, де потрібно зв’язати перервану комунікацію, переорганізовується шкільництво, заграничний капітал поволі приходить і починає цікавитися, відкриваються нові кооперативи, і беруться до торгівлі вже й українці, які дотепер в торгівлі не були заступлені ані двома процентами – а то жах!

Терористи гуляють далі в пограниччі, як мадярські, так і польські. Уряд виписав премії за зловлення терористів, від 500 до 3000 корон. “Карпатська Січ” організує сторожі при мостах, віадуктах, клявзурах і при державних будинках, особливо побіля польської границі, де нема війська. Військо стоїть тільки на мадярській границі – бо Польща ніби заявила, що не має територіальних претензій (чому тоді посилає терористів?). Тут “Січ” дуже пригодиться. Команда хоче вислати сильний відділ навіть на найбільш експоновану точку – Торунь. Видали ми заклик боротися з провокацією та ворожою агітацією. По селах “Січ” бере ініціативу в руки, щоб нести культуру та освідомлення в народ. Аж любо подивитися, де тільки не зайдете до села, в читальнях щовечора лекції, відчити та промови. Селяни – колишні вояки – масово голосяться в “Січ” і виконують службу без слова протесту, без сотика винагородження (бо ми такого не знаємо, всі працюємо з ідеалізму!).

*

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *