Закарпатські діти у школі с. Богдан, 1937

Василь Гренджа-Донський: спогади про 10 лютого 1939

10-го лютого 1939

Щойно в стадії будування держави виникають питання, на які не числилось спочатку і яких ми не передбачали.

Виявилося, що в нас нема фахівців. Наприклад, пошта ще все не наша, хоч вона є найважнішою. Робите революцію, по-перш стараєтесь захопити пошту. Ми вже майже півроку при кермі управління цієї землі, але не можемо твердити, що пошта, оці очі, оці вуха, є нашою. Поштмістри чехи, люди вороже настроєні, тільки те й роблять, що на кожному кроці саботують. Ви просто не можете надати довірочної телеграми, не можете заговорити з ким-небудь телефонічно, щоб не довідалась Прага.

Одного дня я навмисно занотував такий випадок: з редакції “Нової Свободи” між другою і четвертою годиною ополудні просив я уряд пропаганди в президії міністерства, але мені сполучення пошта не дала; протягом двох годин сім разів відповіла, що “занято”. Це не відповідало правді; я сам пішов до міністерства і провірив справу, ніхто з пошти до уряду пропаганди навіть не задзвонив, можуть підсвідчити урядовці, що виконують службу. Апарат телефону також не зіпсутий… Не хочуть вас сполучити і готово, пошта саботує!

Полетів директор пошти і кілька вищих урядовців, і могло б полетіти дальших 80 начальників поштових урядів у Карпатській Україні (бо між ними хіба ж два – три наші), якби не був брак фахових сил. Давайте нам наших поштмістрів, бо то не йде так, лише замінити. Прогнати легко, але дайте замість них досвідчені сили. Поштмістер мусить уміти телеграфувати, абетку Морзе мусить мати в мізиннику.

Наш уряд опублікував заклик до всіх українців-спеціалістів, щоби голосилися на працю. Наша держава потребує фахівців, яких зараз ми готові примістити до відповідних варстатів праці.

Робляться великі плани реорганізації. Окружні уряди, суди будуть зорганізовані наново, щоб відповідали теперішньому територіальному положенню країни.

Та найкраще зорганізовано наше шкільництво, яке поставлено дійсно на західноєвропейський рівень. Середні й фахові школи зорганізовані так, щоб вони були в українському оточенні.

Цікаво навести, де маємо середні школи:
1. Великий Березний – Експортова академія;
2. Свалява – Торговельна академія;
3. Свалява – Школа лісників;
4. Свалява – Державна господарська школа;
5. Севлюш – Металвиробна школа;
6. Волове – Державна вища промислова школа;
7. Севлюш –Торговельна школа;
8. Севлюш – Фахова жіноча школа;
9. Буштино – Господарська школа;
10. Ясіня – Деревообробляюча школа;
11. Севлюш – Учительська семінарія (дівоча й хлоп’яча разом);
12. Воловець – Учительська семінарія;
13. Перечин –Державна реальна гімназія;
14. Великий Березний – Державна реальна гімназія;
15. Чинадієво – Державна реальна гімназія;
16. Білки – Державна реальна гімназія;
17. Хуст – Державна реальна гімназія;
18. Великий Бичків – Василіянська класична гімназія;
19. Рахів – Державна реальна гімназія;
20. Ракошин – Державна реальна гімназія.

Горожанських шкіл маємо 36 в Карпатській Україні, а народних шкіл буде біля вісімсот.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *